Altri brani di Fiolet
Descrizione
Compositore: Сергій Мартинюк
Compositore: Роман Андрухів
Paroliere: Сергій Мартинюк
Testo e traduzione
Originale
Давай помовчимо про те, які світанки на сході.
Про те, як смерть з тобою грала вкотре у піддавки. Про те, що сім життів буває у котів хіба гордих.
Давай помовчимо про тих, кому судилось піти.
Хотів забути, але серце буде все пам'ятати. Цигарка, кава, дешеве купе, залізний всеок.
Давай помовчимо про тих, хто не злякався, брате.
Про сонце нового ранку, сотень небесних дірок. Давай!
Кричить мати-мачуха наша війна, зганяє дітей на вечерю до столу.
Так хочеться дива, а дива нема, лиш тягнеться час проквола.
Кричить мати-мачуха наша війна.
Давай помовчимо про те, що сниться нашим в окопах.
Про попіл з бахмутських вулиць у небі кольору слив. Про те, як з фото усміхається малеча вдома.
Давай помовчимо про всіх, хто десь чекав і любив.
Давай помовчимо, а вітер наше хай відспіває, допоки доля гне цвяхи од наші руки пусте.
Усе нововирі та віриш іншого і не знаю.
Давай помовчимо, як мами в саду травні цвіте.
Давай!
Кричить мати-мачуха наша війна, зганяє дітей на вечерю до столу.
Так хочеться дива, а дива нема, лиш тягнеться час проквола.
Кричить мати-мачуха наша війна, зганяє дітей на вечерю до столу.
Так хочеться дива, а дива нема, лиш тягнеться час проквола.
Кричить мати-мачуха наша війна, зганяє дітей на вечерю до столу.
Так хочеться дива, а дива нема, лиш тягнеться час проквола.
Кричить мати-мачуха наша війна!
Traduzione italiana
Restiamo in silenzio su ciò che sorge a est.
Di come la morte ancora una volta ti abbia giocato brutti scherzi. Del fatto che solo i gatti orgogliosi hanno sette vite.
Cerchiamo di tacere su coloro che erano destinati a partire.
Volevo dimenticare, ma il mio cuore ricorderà tutto. Una sigaretta, un caffè, una coupé economica, una cassa di ferro.
Facciamo silenzio su chi non si è spaventato, fratello.
Del sole del nuovo mattino, centinaia di buchi nel cielo. Dai!
La matrigna grida la nostra guerra, accompagna i bambini a tavola per la cena.
Quindi vuoi un miracolo, ma non c'è miracolo, solo il tempo del crollo si trascina.
La matrigna grida la nostra guerra.
Cerchiamo di tacere ciò che sogniamo in trincea.
Della cenere delle strade di Bakhmut nel cielo color prugna. Di come il piccolo sorride a casa dalla foto.
Teniamo il silenzio su tutti coloro che hanno aspettato da qualche parte e hanno amato.
Restiamo in silenzio, e lasciamo cantare il nostro vento, finché il destino non caccerà i chiodi dalle nostre mani vuote.
Siete tutti nuovi convertiti e credete il contrario e non lo so.
Stiamo zitti, che maggio sboccia nel giardino della mamma.
Dai!
La matrigna grida la nostra guerra, accompagna i bambini a tavola per la cena.
Quindi vuoi un miracolo, ma non c'è miracolo, solo il tempo del crollo si trascina.
La matrigna grida la nostra guerra, accompagna i bambini a tavola per la cena.
Quindi vuoi un miracolo, ma non c'è miracolo, solo il tempo del crollo si trascina.
La matrigna grida la nostra guerra, accompagna i bambini a tavola per la cena.
Quindi vuoi un miracolo, ma non c'è miracolo, solo il tempo del crollo si trascina.
La matrigna grida la nostra guerra!