Altri brani di Fiolet
Descrizione
Compositore: Сергій Мартинюк
Paroliere: Сергій Мартнюк
Arrangiatore: Артур Данієлян
Testo e traduzione
Originale
Далі тягнуться дні нещирі.
Ти зачекалась в холодній квартирі на дзвінок із того боку, на звичайне знайоме: "Привіт! "
Пишуть кров'ю історію світу, та я складу із душі алфавіту декілька слів, аби ти не забула, ні, що ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили, були, ми лишили. . .
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, вір.
Всі при своїх з кочові донестями спішу, немов на Великдень до мами.
Не хочу знати, що буде із нами, ні.
Та ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили слід.
Ми були, ми лишили, були, ми лишили. . .
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір до останку.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки.
Хай мене, хай мене! Не забувай головне: вір до останку, ти вір.
Літа молость і сміх крізь сльози змиють все липневі грози.
Ніхто не знав, як нам робити світ.
І будуть бігти, видно, коли все, як в віршах, раз в ніколи.
Привіт, моя нескорена! Привіт.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір до останку.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки. Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір до останку.
Хай мене, хай мене те, що вбиває мене, лиш би тобі були м'які світанки.
Хай мене, хай мене!
Не забувай головне: вір до останку, ти вір!
Traduzione italiana
I giorni non sinceri si trascinano.
Hai aspettato in un appartamento freddo una chiamata dall'altra parte, il solito familiare: "Ciao!"
Scrivono col sangue la storia del mondo, ma io comporrò dalla mia anima qualche parola dell'alfabeto, affinché tu non dimentichi, no, che siamo stati, abbiamo lasciato un segno.
Eravamo lì, abbiamo lasciato il segno.
Eravamo, siamo partiti, eravamo, siamo partiti. . .
Lasciami, lasciami essere ciò che mi uccide, se solo tu avessi albe morbide. Lasciami, lasciami!
Non dimenticare la cosa principale: credi fino alla fine, credi.
Tutti dormono con i loro rapporti nomadi, come a Pasqua da mia madre.
Non voglio sapere cosa ci succederà, no.
Ma lo siamo stati, abbiamo lasciato il segno.
Eravamo lì, abbiamo lasciato il segno.
Eravamo, siamo partiti, eravamo, siamo partiti. . .
Lasciami, lasciami essere ciò che mi uccide, se solo tu avessi albe morbide. Lasciami, lasciami!
Non dimenticare la cosa principale: credi fino all'ultimo, credi fino all'ultimo.
Lasciami, lasciami essere ciò che mi uccide, se solo tu avessi albe morbide.
Lasciami, lasciami! Non dimenticare la cosa principale: credi fino alla fine, credi.
Il latte estivo e le risate tra le lacrime verranno spazzati via dai temporali di luglio.
Nessuno sapeva come creare il mondo.
E correranno, puoi vedere, quando tutto, come nelle poesie, ogni tanto.
Ciao, mio invincibile! Saluti.
Lasciami, lasciami essere ciò che mi uccide, se solo tu avessi albe morbide. Lasciami, lasciami!
Non dimenticare la cosa principale: credi fino all'ultimo, credi fino all'ultimo.
Lasciami, lasciami essere ciò che mi uccide, se solo tu avessi albe morbide. Lasciami, lasciami!
Non dimenticare la cosa principale: credi fino all'ultimo, credi fino all'ultimo.
Lasciami, lasciami essere ciò che mi uccide, se solo tu avessi albe morbide.
Lasciami, lasciami!
Non dimenticare la cosa principale: credi fino alla fine, credi!