Altri brani di Джозерс
Altri brani di Джон Дір
Altri brani di Тощо
Descrizione
Produttore: Максим Тощо
Testo e traduzione
Originale
Чому я досі тут беззбройний?
Чому я досі в цих краях? Я знову опинився вдома.
Я ніби відкотив усе назад.
І я ніби скинув шкуру і впав туди, де й починав. Я ніби напоготові.
Але скільки триватиме цей обман? Пройде сотня днів, як двісті років, що гриміла ця війна.
Я ніби повернувся в спокій, ніби знову я згорів дотла.
Просто не біжи за мною, в мене в голові сидить кошмар. Я думав, мене немає там.
Пробач, не я, цей світ пропав.
Цей світ пропав.
Залиш мене самого.
Я зайвий персонаж, це білий стяг, здаюся.
Я буду жити знову, так ніби все гаразд, допоки не прокинуся.
Дивись, по криші хати наступає день.
Я сиджу в одежі мертвих американських людей.
Красна нитка цвла за on my wrist. В хрестік цепочку тягне вниз. Фундамент просів, хату хиле вбок.
Упаде потолок, рест ін піс. Нам тихо, хтось щепче: "Змирись!
" Хтось отсилає сигнали азбукой Морзе.
За стіной старий дід сидить, крутить радіоприймач на каністру похожий. В нього на стіні висять наручні часи, будо зняті з руки елітарна.
Секундна стрілка хуячить так громко, шо я її чую в любой точкі земного шара.
Особено ночью, так будто, шо куски пиздеца. Затушити сигнал мені, по-моєму, пизда.
Цей пластмасовий мир побідив, а я в ньому такий органічний, шо зник.
Залиш мене самого.
Я зайвий персонаж, це білий стяг, здаюся.
Я буду жити знову, так ніби все гаразд, допоки не--
Залиш мене самого.
Я зайвий персонаж, це білий стяг, здаюся.
Я буду жити знову, так ніби все гаразд, допоки не прокинуся.
Traduzione italiana
Perché sono ancora qui disarmato?
Perché sono ancora da queste parti? Mi sono ritrovato di nuovo a casa.
È come se avessi ripristinato tutto.
E mi è sembrato di cambiare pelle e di ricadere al punto di partenza. È come se fossi pronto.
Ma quanto durerà questo inganno? Passeranno cento giorni, come duecento anni, che questa guerra infuria.
Era come se fossi tornato alla pace, come se fossi stato nuovamente raso al suolo.
Non corrermi dietro, ho un incubo in testa. Pensavo di non essere lì.
Scusa, non io, questo mondo se n'è andato.
Questo mondo non c'è più.
Lasciami in pace.
Sono un personaggio in più, è una bandiera bianca, mi arrendo.
Vivrò di nuovo come se tutto andasse bene finché non mi sveglierò.
Guarda, sta arrivando il giorno sul tetto della casa.
Sono seduto nei panni di americani morti.
Un filo rosso cresce dietro al mio polso. Tira giù la catena formando una croce. Le fondamenta cedono, la casa pende di lato.
Il soffitto cadrà, si riposerà ecc. C'è silenzio, qualcuno sussurra: "Rilassati!
"Qualcuno sta inviando segnali in codice Morse.
Dietro il muro è seduto un vecchio nonno che fa girare un ricevitore radio simile a una scatola metallica. Ha un orologio da polso appeso al muro, verrà tolto dalle mani dell'elitario.
La lancetta dei secondi ronza così forte che riesco a sentirla ovunque nel mondo.
Soprattutto di notte, come se fosse una merda. Spegnimi il segnale, secondo me, stronzo.
Questo mondo di plastica ha vinto, e io ero così organico al suo interno che sono scomparso.
Lasciami in pace.
Sono un personaggio in più, è una bandiera bianca, mi arrendo.
Vivrò di nuovo come se andasse tutto bene finché...
Lasciami in pace.
Sono un personaggio in più, è una bandiera bianca, mi arrendo.
Vivrò di nuovo come se tutto andasse bene finché non mi sveglierò.