Altri brani di Дзенкінг
Descrizione
Compositore: Даниил Зенкін
Paroliere: Даниил Зенкін
Testo e traduzione
Originale
Задекларую рупором, кручу шурупокрутом, верчу шуруповертом, у кожному генделеку.
На сходинках Карпенка або на парапетах завербовані студенти гортають мою газету.
Не лише одна сторінка, та у старих істерика, повідвисали щелепи, ми втрапили в халепу. Театральний бум, шака-лака-бум, шакали знайдуть тебе і загонять у тону.
Я швиденько наберу бум-бум по клавіатурі і чергового чупакабру до архіву заберу.
Капібарам не страшні крокодили, а пазурі та ікла це ознака вразливості.
Серед пустелі мертвих скель і каменю, на стелах і пам'ятниках сілися загарбники, та на обличчях патріїв з'являються лишайники.
Їм вистачить нахабства, аби жерти все без залишку.
Просідає оборона, зі сну щосучіться втома.
Старий самурай обладунок підіймає та з тягот вже дохлий валяється понад забором.
Заборонено розмови, тепер ми з тобою в змові.
Тепер модно бути роніном, оборонити баранину, на полі бою служити не господарю, а Богу і відтинати голови худобі, що приймає людську подобу.
Серед пустелі мертвих скель і каменю, на стелах і пам'ятниках сілися загарбники, та на обличчях патріїв з'являються лишайники.
Їм вистачить нахабства, аби жерти все без залишку.
Ці долі невдалі стають дедалі далі, а в новому матеріалі ідеально театральний світ.
Принципи прості, Господи, прости, на одну паскуду мільйон постів. Та таких, як ти, хоч греблю гати.
Тисячі чортів, такий я не один. У мене ворогів, ой Боже, борони, а от кентів, то шаром покати.
Дзвонять дзвінки, та ламаються замки. Пане Дзенкі, викладіть пісні.
Я забив, тобто я забув, тобто я згадав, чоловік слово дав і ще парочку додав.
Серед пустелі мертвих скель і каменю, на стелах і пам'ятниках сілися загарбники, та на обличчях патріїв з'являються лишайники. Їм вистачить нахабства, аби жерти все без залишку.
Traduzione italiana
Dichiaro con un clacson, giro un cacciavite, giro un cacciavite, in ogni handelek.
Sui gradini di Karpenko o sui parapetti gli studenti reclutati sfogliano il mio giornale.
Non solo una pagina, ma i vecchi erano isterici, avevano le mascelle pendenti, ci mettevamo nei guai. Boom teatrale, shaka-laka-boom, gli sciacalli ti troveranno e ti porteranno a ritmo.
Digiterò rapidamente boom-boom sulla tastiera e porterò un altro chupacabra nell'archivio.
I capibara non hanno paura dei coccodrilli, ma gli artigli e le zanne sono un segno di vulnerabilità.
In mezzo al deserto di rocce e pietre morte, gli invasori si sedettero su stele e monumenti, e sui volti degli indigeni compaiono licheni.
Hanno abbastanza insolenza da divorare tutto senza lasciare residui.
La difesa sta cedendo, la stanchezza si fa strada dal sonno.
Il vecchio samurai raccoglie la sua armatura e cade oltre il recinto, già morto per lo sforzo.
È vietato parlare, ora siamo in cospirazione con te.
Ora è di moda essere un ronin, difendere la carne di montone, servire non il padrone ma Dio sul campo di battaglia e tagliare le teste dei bovini che assumono sembianze umane.
In mezzo al deserto di rocce e pietre morte, gli invasori si sedettero su stele e monumenti, e sui volti degli indigeni compaiono licheni.
Hanno abbastanza insolenza da divorare tutto senza lasciare residui.
Questi sfortunati destini diventano sempre più distanti e nel nuovo materiale il mondo teatrale è perfetto.
I principi sono semplici, Signore, perdona, un milione di post per una cosa brutta. Ma alla gente piaci, anche se remo.
Mille diavoli, non sono l'unico così. Ho dei nemici, oh mio Dio, degli erpici, ma i Kent, poi andrò giù a strati.
I campanelli suonano e le serrature si rompono. Signor Dzenki, faccia uscire le canzoni.
Ho segnato, cioè ho dimenticato, cioè mi sono ricordato, l'uomo ha dato la sua parola e ne ha aggiunti altri due.
In mezzo al deserto di rocce e pietre morte, gli invasori si sedettero su stele e monumenti, e sui volti degli indigeni compaiono licheni. Hanno abbastanza insolenza da divorare tutto senza lasciare residui.