Altri brani di хейтспіч
Descrizione
Produttore: Konstantin Pukha
Voce: Dmitrij Odnorozhenko
Compositore: Dmitrij Odnorozhenko.
Autore del testo: Dmitrij Odnorozhenko
Testo e traduzione
Originale
Панельний будинок нависає наді мною, наче хоче до мене доїбатися.
Типу, він тут був раніше за мене і треба з ним через це рахуватися.
Типу, його потворний вигляд має викликати не відразу, а ностальгію за часами, коли я і сам в такому жив.
О так, вже б я плекав надію більше ніколи в подібний будинок не повертатися.
Але от я стою і дивлюсь на панельний будинок, а він нависає наді мною, наче хоче доїбатися.
Його шви між панелями рана, що кровоточить брудною водою зі стоків.
Він важливіший, бо в ньому є люди, живуть там, як в гніздах сороки.
Тягнуть в кожну щілину блискуче сміття зі сміттєвих потоків. Панельний будинок і шо ти?
Побачим, про кого з нас двох згадають хоча б за сто років.
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Я б рад коли не бачив би знову цей панельний будинок, якби не війна.
Я б зніс його сам, але ж в ньому є люди, їх долі, їх душі, їх імена, їх думки, почуття, емоції.
Врешті решт їх власне світобачення, їх речі, фото, листи і моти, що має для їх сердець значення.
І тому я не буду ночами спати, як і цей будинок я буду стояти.
Я буду робити усе, щоб ми встали вдвох. Тепер тільки чекати, як сонце зійде.
Загроза мине, а хто тут міцніший це вже таке. Будь ласка, будинок, тримайся заради людей і заради мене.
Небо б'є, як ударами молота. Бетон скрипить, як зуби від холоду.
Вирви в землі, як макет домогли. Їх викопують самі, про них не просили, знов кратер поруч.
Не змогли б попасти, не прийдуть і спробують мене в нього вкласти.
Стою поруч з ним, дивлюсь на людей. Я не дам цьому будинку впасти!
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Хитаються стіни шматками, кришиться уламками гілля з гнізда.
Я раніше на це прикривав свої очі.
Стояв, рахував би до ста, але зараз руками тримаю цеглинки, щоб ті не втрачали зчеплення.
Поруч ті, хто зі мною, навколо зіваки кожну мою дію коментують реченням. Поверхи рухнуть в секунду, в момент.
Як добре, що всі вони все ще цілі, наче зошит для математики. Тільки от кожна клітина в прицілі.
Мій вихід на сцену, тепер під виходи. Тільки будинок цей, сука, втримати.
Вони влітають, як вітер в вазон. Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Ким би став?
Traduzione italiana
La casa prefabbricata incombe su di me, come se volesse fregarmi.
Ad esempio, era qui prima di me e devi fare i conti con lui per questo.
Ad esempio, il suo brutto aspetto non dovrebbe evocare immediatamente, ma nostalgia per i tempi in cui io stesso vivevo così.
Oh sì, accarezzerei la speranza di non tornare mai più in una casa simile.
Ma eccomi qui e guardo la casa a pannelli, e incombe su di me, come se volesse finire.
Le sue cuciture tra i pannelli sono una ferita che fa fuoriuscire acqua sporca dagli scarichi.
È più importante perché lì dentro ci sono persone che vivono lì come nei nidi di gazza.
Trascinano spazzatura lucente dai corsi d'acqua in ogni fessura. Una casa a pannelli e tu cosa sei?
Vediamo chi di noi due sarà ricordato almeno tra cent'anni.
Chi sono e chi sarei se non fosse per il mio stupido passato?
Vorrei, forse dimenticherei tutto, ma non so chi diventerei.
Chi sono e chi sarei se non fosse per il mio stupido passato?
Vorrei, forse dimenticherei tutto, ma non so chi diventerei.
Sarei felice se non rivedessi più questa casa a pannelli, se non fosse per la guerra.
Lo demolirei io stesso, ma dentro ci sono persone, i loro destini, le loro anime, i loro nomi, i loro pensieri, sentimenti, emozioni.
Dopotutto, è la loro visione del mondo, le loro cose, foto, lettere e messaggi ad essere importanti per i loro cuori.
Ed è per questo che non dormirò la notte, proprio come questa casa che starò.
Farò di tutto affinché possiamo resistere insieme. Adesso non ci resta che aspettare che sorga il sole.
La minaccia passerà, e chi è più forte qui lo è già. Per favore, House, resisti per il bene della gente e per il mio bene.
Il cielo batte come colpi di martello. Il cemento scricchiola come denti dal freddo.
Scoppia nel terreno, come un modello. Sono stati scavati da soli, non sono stati richiesti, ancora una volta il cratere è vicino.
Non riuscirebbero ad entrare, non verrebbero e cercherebbero di mettermi dentro.
Sto accanto a lui, guardo la gente. Non lascerò cadere questa casa!
Chi sono e chi sarei se non fosse per il mio stupido passato?
Vorrei, forse dimenticherei tutto, ma non so chi diventerei.
I muri tremano a pezzi, i rami del nido si sbriciolano in frammenti.
Prima mi coprivo gli occhi.
In piedi avrei contato fino a cento, ma ora tengo i mattoni con le mani per non perdere la presa.
Lì vicino, chi è con me, attorno agli astanti, commenta ogni mia azione con una frase. I pavimenti si muoveranno tra un secondo, in un momento.
Meno male che sono ancora tutti intatti, come un quaderno di matematica. Solo ogni cellula è in vista.
La mia uscita sul palco, ora alle uscite. Solo questa casa, stronza, tienila.
Volano dentro come il vento in un vaso di fiori. Se cadiamo, solo insieme.
Se cadiamo, solo insieme.
Se cadiamo, solo insieme.
Se cadiamo, solo insieme.
Chi sono e chi sarei se non fosse per il mio stupido passato?
Vorrei, forse dimenticherei tutto, ma non so chi diventerei.
Chi diventeresti?